Дерево дугласія (псевдотсуга мензиса): огляд фізико-механічних властивостей деревини та фактів про застосування в деревообробці
Дугласія (інше найменування — псевдотсуга) є хвойним вічнозеленим деревом з пухкою широкопірамідальною кроною. Її належать до сімейства Соснових.
Дугласія відрізняється гарною продуктивністю насаджень, а також чудовою якістю деревини. Це робить її вигідним варіантом для створення лісових плантацій та подальшого застосування у різних сферах промисловості.
Зовнішній вигляд дерева дугласія
Дугласія — дуже високе дерево, деякі її зразки долають планку 100 м.
Гілки дугласії ростуть перпендикулярно до стовбура, а молоді пагони звисають вниз. Що стосується голок хвої, то їхня довжина може досягати тут від 30 до 50 см (залежно від виду).
Молоді шишки мають зелений або червонуватий колір і знаходяться на верхівках пагонів. Насіннєві луски в цих шишках мають округлу форму і цілісні краї. А поверх них розташовуються ще й довгі луски, що криють (і в цьому відмінність, наприклад, від ялинових шишок).
Також це дерево славиться досить товстою (приблизно 30-35 см) корою. Причому з часом вона починає відшаровуватися, і назовні проступають товсті коркові тканини.Такий спосіб оновлення дозволяє дереву виживати та відновлюватися, наприклад, після лісових пожеж.
Де росте дерево дугласія
Виділяють 6 основних видів дугласії (псевдотсуги):
- Велика;
- Мензису;
- Коротколиста;
- Китайська;
- Японська;
- Фореста.
Для двох перших природний ареал проживання – Північна Америка, для решти чотирьох – Східна Азія. Крім того, вченим відомо, що колись давно, близько 2 000 000 років тому, дугласії у великих обсягах зростала на Російській рівнині.
Але в якийсь момент неприємні кліматичні умови призвели до зникнення описуваного дерева в цих краях.
- Найпоширенішим видом сьогодні вважається дугласія Мензіса.
- Її вперше ввезли до Європи 1828 року. Незабаром з’ясувалося, що вона без проблем культивується на новому місці.
- Дугласію почали активно розводити в різних країнах, у тому числі й у Росії.
Сьогодні невеликі масиви дугласії зустрічаються у багатьох регіонах РФ (зокрема, у Татарстані, у Ростовській, Липецькій та Калінінградській областях, у Республіці Марій Ел).
Також слід підкреслити, що ця порода дійсно заслуговує на визначення «швидкозростаюча». За рік деревце дугласії може стати вищим на 40–50 см.
Характеристики деревини
На практиці зазвичай мають справу або з класичною дугласією Мензіса, або з її варіацією, яка англійською ще називається Rocky Mountain Douglas-fir. Деревина вони фактично ідентична. Вона має однорідну текстуру, яка задається малюнком річних шарів та серцевинними променями (тут їх досить багато).
Дугласія вважається породою середньої густини. Значення цього параметра при стандартній вологості 12% досягає 540 кг/м3. При цьому найбільш щільна деревина характерна для дугласій із лісів на заході Канади та США. А ось у екземплярів, що виростають у Західній Європі, цей показник значно менший — 445 кг/м3.
Відомо, що північноамериканська дугласія має такі межі міцності:
- При розтягуванні вздовж волокон – від 82 до 105 МПа;
- При розтягуванні поперек волокон – від 0,9 МПа;
- При стисканні вздовж волокон – від 44 до 53 МПа;
- При статичному згині – від 80 до 99 МПа;
- При крученні — від 14 до 25 МПа.
Твердість при хордовому розпилі тут дорівнює близько 510 кгс/см2, а за радіального — до 244 кгс/см2.
Загалом за характеристиками міцності дугласія перевершує ялицю і ялинку, але програє модрині. Це ж можна сказати і про її біостійкість (тобто стійкість до дії грибків, мікроорганізмів, комах тощо).
Сушення дугласії
Свіжозрубана дугласія всихає при випаровуванні вологи в радіальному напрямку на 4%, а в тангенціальному — на 7%.
- У процесі сушіння деревина цього дерева не надто схильна до розтріскування та жолоблення. Однак при інтенсивному сушінні можливе виникнення крихітних тріщин. Фахівці рекомендують у разі дугласії не піднімати температуру вище +90°С.
- Терміни сушіння залежать від товщини. Припустимо, 40-міліметровим пиломатеріалам з дугласії потрібно на це до 20 діб.Але якщо дугласія буде висушена правильно, відповідно до стандартів, то вироби з неї за підсумками будуть дуже довго тримати свою форму та розміри.
Нюанси обробки деревини дугласії
Серйозних проблем обробка дугласії різальним інструментом не доставляє, проте на крайки цілком може налипнути смола. Деревина дугласії справді досить смолиста. Ця особливість може створити певні складності не тільки при розпилюванні, але і при нанесенні ЛКМ на водній основі, а також при склеюванні.
Ще один фактор — дерев’яний пил, що виникає тут. Вона сприяє розвитку дерматитів та інших шкірних захворювань. Тому всі робочі процеси потрібно здійснювати строго в рукавичках.
Важливо також знати, що при роботі з дугласією краще не застосовувати сталеві кріплення. Тому що через них в умовах підвищеної вологості на поверхні пиломатеріалів утворюються синюшні плями.
Області застосування
У США та Канаді дугласію використовують як будівельні та оздоблювальні матеріали. З них роблять віконні та дверні блоки, підлогові покриття, роблять сходи.
- Однак для зовнішньої обшивки будівель її вибирають рідко, тому що постійний контакт із сонячним промінням надає їй сіруватий відтінок.Хоча за умови додаткової обробки ця деревина цілком підходить для будівництва дерев’яних будинків.
- Висока міцність дугласії дозволяє застосовувати її в суднобудуванні – як матеріал для кріпильних і корабельних лісів. Плюс до всього з неї можна робити шпали та опори ЛЕП.
Слід ще додати, що з деревини цієї породи отримують струганий шпон та клеєну фанеру. І подібні матеріали дуже затребувані у приватних майстрів та великих компаній, що роблять м’які та корпусні меблі.
Нарешті слід згадати і про ще одну сферу застосування дугласії — її використовують у целюлозно-паперовій промисловості.
Цікаві факти про дерево дугласія
Фактично дугласія була відкрита двічі. У 1791 році під час подорожі Тихоокеанським узбережжям Америки шотландський лікар Арчібальд Мензіс побачив великі дерева, схожі на ялиці, і описав їх.
Однак його нотатки залишилися практично непоміченими. І тому у 1827 році англійський ботанік Девід Дуглас теж вважав себе першовідкривачем цієї рослини.
У США дугласію нерідко використовують замість ялинки як різдвяне дерево. Крім того, вона є офіційним символом американського штату Орегон.
Дугласії можуть дожити до 500, а то й до 1000 років. При цьому товщина ствола старих дерев може перевищувати 4 метри (у цьому плані вони поступаються лише секвойям).
- Відомо, що у 1930-х на одній із ділянок Північно-Тихоокеанської залізниці США прямо на рейки впала гігантська дугласія.
- Зрозуміло, це паралізувало рух поїздів.
- Спершу її вирішили розпиляти, але підрахували, що на роботу піде п’ять діб. Зрештою її довелося підривати динамітом.
Фото дерева дугласія
