ДСП (деревно-стружкова плита): правила вибору та застосування. Все про щільність сировини, розміри, ціну, характеристики, склад по ГОСТ

ДСП (деревно-стружкова плита): класифікація, склад матеріалу за ГОСТ 32289-2013, нюанси виготовлення та сфери використання

Класифікація та маркування плити ДСП необхідні для визначення сфери застосування матеріалу. Раніше у будівництві та меблевому виробництві використовувалася натуральна деревина.

У середині XX століття створена деревно-стружкова плита, яка дешевша, ніж натуральне дерево. Вона не примхлива і проста в обробці.

Технологія виготовлення ДСП

ДСП виробляється з відходів деревини: тирси, стружки, дрібної тріски.

Спочатку залишки дерева подрібнюють до потрібних розмірів.
Потому очищають від зайвих домішок кори, сучків.
Потім за допомогою повітряного струменя формуються шари ДСП.
Дрібні частинки складуть верхній шар листа, а більші фрагменти

Під впливом високих температур проходить пресування матеріалу в плиту.

Для склеювання фрагментів додають формальдегідні смоли в обмеженій кількості. Після висихання плити ріжуть у аркуш стандартних розмірів.

Класифікація та ГОСТ ДСП

Орієнтуватися при виборі ДСП рекомендується на діючі ДСТУ. Для окремих робіт потрібні певні види матеріалу.

Маркування ДСП з обробки поверхні

За ГОСТ 10632-2014 ДСП ділять на шліфоване, нешліфоване, кашоване та ламіноване.

Шліфовану плиту позначають літерою Ш і застосовують у будівництві будівель, оздобленні приміщень. Вона використовується як вихідний матеріал для виготовлення меблів.
Нешліфований лист маркують НШ, він потрібен для чорнових будівельних робіт.
ЛДСП потрібен у обробних заходах: для спорудження міжкімнатних перегородок, дверей, декоративних накладок та у виробництві меблів.

Ламінування ДСП полягає в нанесенні з двох сторін паперово-шарового полімеру, який буквально впаюється в ДСП за допомогою тиску і високої температури. При кашируванні відбувається звичайне приклеювання покриття до поверхні матеріалу. Вона менш надійна, ніж ламінування, і застосовується не часто.

Покриття забарвленням може бути однотонним, деревної текстури, фантазійного малюнка. Колірна гама ЛДСП різноманітна, що надає широке використання матеріалу в обробних та меблевих роботах.

До уваги. Використання всіх видів ДСП за умов підвищеної вологості, низьких температур неприпустимо. Це призведе до набухання деревних частинок та деформації виробу.

На зовнішній бік плити також можуть наклеюватися плівки ПВХ, пластики HPL, CPL та інші матеріали.

Торці деталей ЛДСП обробляють кромками меламінової або ПВХ. Вона не тільки несе декоративну функцію, але й захищає аркуш від влучення вологи всередину.

Фізико-механічні властивості ДСП

За фізичними показниками декоративні плити поділяються на групи А, Б та У, де У означає покращені показники. Плита може бути матовою або глянсовою. За фактурністю зовнішня поверхня буває гладкою чи рельєфною. Допускається покриття різностороннє: одна сторона листа відрізняється від іншого.

Опис декоративних плит із зазначенням усіх стандартів представлений у ГОСТ 32289-2013 та ГОСТ 52078-2003.

За результатами механічного впливу та показниками фізичних властивостей усі деревинно-стружкові плити поділяють на групи.

До групи Р1 відносять листи загального призначення, які потрібні для встановлення в умовах середньої вологості без навантаження.
Група Р2 використовується в стандартних умовах усередині опалюваних приміщень і включає меблевий матеріал. Несуче навантаження мінімальне.
До Р3 відносять вологостійку плиту, здатну перебувати в приміщеннях з вологістю до 85%, але нетривалий час.
Існують плити Р5, які при товщині листа до 20мм витримують відчутні навантаження на злам до 15МПа.
Р7 застосовують у приміщеннях з підвищеною вологістю для несучих конструкцій.

Показники несучого навантаження ДСП можуть змінюватись від 7 до 20МПа залежно від групи.

Виділення домішок

Основна класифікація ДСП відбувається за вмістом у ній сполучних смол на 100г композиту. Клас

Е0,5 — виділення хімічних речовин становитиме менше 4%;
Е1 безпечний для повсякденного використання навіть для дитячих та медичних закладів, адже кількість домішок не перевищує 10%;
Е2 — вміст смол становить понад 10%.

Один із міфів, що ЛДСП виділяє формальдегіди, які шкідливі для здоров’я. ЛДСП класу Е1 містять мінімальну кількість домішок, які не можуть завдати шкоди здоров’ю.

До того ж, повністю ламіноване та закріплене полотно не пропускає назовні речовини, що містяться у матеріалі.

Класифікація за зовнішніми показниками

На вигляд поділяють ДСП на

1 сорт, який має на увазі однорідну структуру з відсутністю дефектів, тріщин, зламів, сколів кутів та торців;
2 сорт припускає наявність незначних дефектів у вигляді дрібних сколів, шорсткостей, а також різнорідність верхнього шару за розмірами деревних частинок.
3 сорти з явними дефектами: тріщинами, сколами та ін.

У декоративних цілях, в обробці або виробництві меблів, беруть вироби першого гатунку. Другий сорт потрібен там, де лист не видно та закритий іншими матеріалами.

ДСП розрізняють за товщиною. Плити бувають 8, 10, 16, 18, 22, 25 мм та більше.
Листи в 8, 10 мм потрібні для підкладки та вирівнювання підлоги, стін приміщень.
Їх вставляють у розстібні та двері-купе. З ЛДСП 16, 18 мм виготовляють корпуси меблів, дверні коробки.
ДСП 22, 25 мм і товщі потрібно для стільниць і як міцний будівельний матеріал.

За класом поверхні ДСП ділять на звичайну – О, дрібноструктурну – М, велику – К. Звичайна застосовується у всіх видах виробництва. Дрібна має гладкіший верхній шар і виглядає зовні більш привабливо. Крупнозерниста поверхня більше затребувана у будівництві.

Просочення для ДСП

ДСП обробляють водовідштовхувальним парафіновим та меламіновим просоченнями і поділяють на вологостійке та звичайне. Такі плити можуть знаходитись у приміщеннях з підвищеною вологістю.

Влагостійкість визначають дослідним шляхом, поміщаючи матеріал у воду на 24 години. Вологостійку плиту позначають буквою В. Показники її досягають 15% поглинання при звичайному показнику 22%. Однак довготривале застосування в будь-якому випадку може призвести до розбухання матеріалу та подальшої деформації.
Деревно-стружкові плити додатково піддаються обробці протигрибковими розчинами, що уможливлює її використання в місцях, схильних до утворення цвілі.
Додавання вогнетривких засобів або антипіренів підвищує пожежну безпеку об’єкта.