Класифікація лазерних граверів
Для орієнтування серед великої різноманітності пристроїв для гравіювання їх поділяють на групи.
В основу поділу покладено кілька критеріїв:
- За масштабами виробництва: промислові (розташовуються стаціонарно), настільні (використовуються в побуті), портативні;
- За площею поверхні: з невеликою площею робочої поверхні (міні), середніх розмірів (побутові), повнорозмірні (широкоформатні, робоча поверхня — від 1 м2);
- За потужністю: малопотужні – до 20 Вт; середньої потужності – до 100 Вт; великої потужності — 100-200 Вт і більше (промінь лазера такої потужності ріже сталевий лист товщиною 10 мм);
- За видом джерела струму, що використовується: акумуляторні; мережеві;
- За способом одержання лазерного променя: газові; волоконні; твердотільні пристрої.
У газових лазерах використовують суміш із вуглекислого газу (CO2), азоту (N2), неону (Ne), гелію (He). Робоче середовище кожної моделі має склад, пропорції, добавки.
Конструктивно пристрій складається з двох порожнин: в одній — робоче середовище, в іншій — рідина, що охолоджує. Газові гравери належать до класу малопотужних пристроїв. Використовують їх для нанесення зображень на пластик, метал, шкіру, дерево в домашніх умовах, у невеликих майстернях.
У волоконному лазері замість суміші газів використовують оптичне волокно на основі скла з кварцу з додаванням нікчемної кількості атомів рідкісноземельного елемента. У твердотільному лазері промінь утворюється в кристалі рубіну, гранату з добавкою алюмінію, ітрію, інших твердих речовин.
