Види дерева ялиця
Існує понад 50 різновидів роду ялиці.
Найпоширеніші в Росії:
- Сибірська;
- Ялиця Ветхова;
- Сахалінська;
- Рівнолуската;
- Бальзамічна;
- Корейська;
- Парнаська;
- Кавказька ялиця.
Ялицеві культури поділяються на дві основні групи: середньорослі та високорослі дерева.
Середньорослі ялиці – живуть до 250 років, маючи до старості пишну конусоподібну крону. Гладкокорі високорослі дерева відрізняються схильною до розтріскування корою, доживають до 400 років.
До них належать:
- Сибірська;
- Корейська порода;
- Бальзамічна;
- Сахалінська;
- Субальпійська;
- Амурська ялиця.
Перераховані види морозостійкі, добре культивуються в регіонах із суворим кліматом. Рослина сіра глянсова кора з хаотично спрямованими тріщинами.
Хвоїнки біля ялицевого дерева товщиною від 1—3 мм, середньою довжиною від 15—30 см. Біля основи — з двома тонкими білими смугами, по краях — зелені з глянцевим блиском.
Найпоширенішою з цієї групи можна назвати корейську ялицю. Дерево має багато карликових підвидів, що дає змогу вирощувати її на садових ділянках як елемент ландшафтного дизайну. Для створення оригінальних композицій використовуються нижні ялицеві гілки, що стосуються землі.
До таких видів відносяться культури південного походження, найбільш поширені в Східній Азії, на території Північної Америки, в горах Кавказу. Серед них:
- Одноколірна;
- Європейська ялиця;
- ціліснолисті,
- Кавказька ялиця.
Характерною особливістю цієї групи вважається непристосованість до зимових морозів.
- Кора розтріскується і кришиться на луски.
- Голки довгі, на відміну від середньорослих представників ялицевих, і більш декоративні. Зокрема, у ялиці одноколірної голки виростають до 40 мм.
- Пишна крона утворює яскраво виражений широкий конус, у старого дерева він втрачає форму і схожий на парасольку.
Високорослі ялиці перерахованих видів вирощують на Україні, у прибалтійських країнах, Білорусії, на території Північного Кавказу. У Підмосков’ї та Ленінградській області добре приживаються лише одноколірна та цільнолиста ялицева культура.
